Унікальним пам'ятником архітектури національного значення є кам'яний костел 18 століття, котрий нині належить до римо-католицької церкви.
Спочатку в Микулинцях знаходився дерев'яний костел Івана Хрестителя. Пізніше на тому самому місці був збудований теперішній кам'яний.
Збудований архітектором А. Мошинським в стилі бароко, за іншими джерелами за проектом архітектора Тальовського. Костел існував наприкінці XVI століття. Перший камінь на його споредження закладено у 1761 році в присутності Львівського архиєпископа, а закінчено будівництво у 1779 році.
А. Мошинський — чоловік внучки Людвіги Потоцької, був родом із Саксонії. За взірець спорудження костелу Мошинський взяв католицький костел при королівському палаці у Дрездені — творіння відомого архітектора Г. Кнавері (1689—1780).
У 1780 — 1785 роках парафію Микулинці обслуговували ченці Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія, а наприкінці 18 століття у зв'язку із закриттям монастиря, він став парафіяльним.
Протягом 1799—1816 років у парафії відбулось багато змін: ремонт храму після сильної бурі, зміна пароха, встановлення нових дзвонів. У роки війни костел був повністю залишений і закритий.
В 1989 році була відновлена парафія Трійці Пресвятої. Парафія належить до Чортківського деканату Львівської архидіїцезії.
Костел орієнтований з півночі на південь, розміщений на осі з комплексом Микулинецького палацу.
В середині костелу вмонтовано чотири бічні вівтарі і один головний вівтар. Вівтарі виготовлені з дерева і покриті мармуром. Вівтарі були виготовлені у 1779 році. В центрі головного вівтаря образ Святої Трійці. Вище образа на каркасі знаходиться напис латинською мовою ET HI UNUM SUNT.
У найвищій частині два ангели та голуб Святого Духа у променистій обрамці. Вівтарі бічні:
вівтар Матері Божої — посередині вмонтована скульптура Непорочної Діви Марії, з боків — алегоричні фігури та ангели
вівтар Найсвятішого Серця Ісусового — посередині вмонтована скульптура Божого Милосердя, з боків — алегоричні фігури;
вівтар св. Йосиф Антонія.
Костел досить добре зберігся, частина інвентарю — в Олеському музеї. За костелом, за невисоким муром є старовинний цвинтар.
